обґрунтування —
обґрунтува́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
обґрунтування —
[обґрунтуван':а] -н':а, р. мн. -ан'
Орфоепічний словник української мови
обґрунтування —
-я, с. 1》 Дія за знач. обґрунтувати. 2》 Сукупність доказів, фактів, аргументів для переконання в чому-небудь, на потвердження чогось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обґрунтування —
ОБҐРУНТУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. обґрунтува́ти. У математиці роль програм відіграють теореми, а роль їх обґрунтувань – доведення теорем (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
обґрунтування —
ОБҐРУНТУВАННЯ — 1) У логіці і методології науки — процес оцінки різних форм знання (висловлювань, гіпотез, теорій). У розвитку філософської думки сформувалися дві лінії розуміння О.:...
Філософський енциклопедичний словник