обґрунтування

обґрунтува́ння

іменник середнього роду

Значення в інших словниках

1. обґрунтування — [обґрунтуван':а] -н':а, р. мн. -ан'  Орфоепічний словник української мови
2. обґрунтування — -я, с. 1》 Дія за знач. обґрунтувати. 2》 Сукупність доказів, фактів, аргументів для переконання в чому-небудь, на потвердження чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обґрунтування — ОБҐРУНТУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. обґрунтува́ти. У математиці роль програм відіграють теореми, а роль їх обґрунтувань – доведення теорем (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. обґрунтування — ОБҐРУНТУВАННЯ — 1) У логіці і методології науки — процес оцінки різних форм знання (висловлювань, гіпотез, теорій). У розвитку філософської думки сформувалися дві лінії розуміння О.:...  Філософський енциклопедичний словник
5. обґрунтування — Обґрунтува́ння, -ння (дія)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)