одурений —
оду́рений дієприкметник
Орфографічний словник української мови
одурений —
-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до одурити. || одурено, безос. присудк. сл. || у знач. прикм. || у знач. ім. одурені, -них, мн. (одн. одурений, -ного, ч.; одурена, -ної, ж.). Ті, кого одурили.
Великий тлумачний словник сучасної мови
одурений —
ОДУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до одури́ти. Тягнеться він тихо-помалу, не маючи волі .. покинуть братчиків, тягнеться одурений підлесною думкою (Панас Мирний); Але що був Юріштан, темний гуцул, одурений своєю властю, нещасливий в родиннім життю..!...
Словник української мови у 20 томах
одурений —
ОДУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до одури́ти. Досвід усіх країн показує, що, довіряючись реформістам, робітники завжди бували одурені (Ленін, 24, 1972, 1); Тягнеться він тихо-помалу, не маючи волі ..
Словник української мови в 11 томах