озброювати

Озбро́ювати, озбро́юю, -бро́юєш, -бро́юють; озбро́їти, -бро́ю, -бро́їш; озбро́й, -бро́йте

Значення в інших словниках

1. озброювати — обеззброїти – роззброїти – озброїти За аналогією до книжного творення дієслів із префіксом обез- (обездолити, обезкровити, обезчестити) – поряд із природними знедолити, знекровити, збезчестити – змодельовано лексему обеззброїти...  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. озброювати — озбро́ювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. озброювати — (військо) зброїти; (технікою) оснащувати, (знанням) прищеплювати що.  Словник синонімів Караванського
4. озброювати — -юю, -юєш, недок., озброїти, -ою, -оїш, док., перех. 1》 Забезпечувати зброєю, військовим спорядженням. 2》 чим, перен. Забезпечувати, оснащувати засобами, необхідними для якої-небудь роботи, діяльності. 3》 перен. Давати знання і т. ін., потрібні для певної роботи, діяльності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. озброювати — ОЗБРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЗБРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., кого, що. 1. Забезпечувати зброєю, військовим спорядженням. Імператори Візантії .. озброювали й нацьковували народ на народ, сіяли між ними сварки й чвари (С.  Словник української мови у 20 томах
6. озброювати — ОЗБРО́ЮВАТИ (забезпечувати зброєю, військовим спорядженням), ЗБРО́ЇТИ рідко, УЗБРО́ЮВАТИ заст.; ОПОЛЧА́ТИ заст., уроч. (також створювати ополчення з кого-небудь). — Док.: озброїти, узброїти, ополчи́ти.  Словник синонімів української мови
7. озброювати — ОЗБРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЗБРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех. 1. Забезпечувати зброєю, військовим спорядженням. Імператори Візантії.. озброювали й нацьковували народ на народ, сіяли між ними сварки й чвари (Скл.  Словник української мови в 11 томах