острішок —
-шка, ч. 1》 Нижній край солом'яної або очеретяної покрівлі, що нависає над стіною; стріха. 2》 заст. Солом'яний дашок на загаті, над тином і т. ін. 3》 перен. Навислі краї (густих брів, вусів, волосся).
Великий тлумачний словник сучасної мови
острішок —
ОСТРІ́ШОК, шка, ч. 1. Нижній край солом'яної або очеретяної покрівлі, що нависає над стіною; стріха. Дівка повела повагом очима від сохи до сохи, від землі до острішка, по хаті й тяжко зітхнула (Л.
Словник української мови у 20 томах
острішок —
ОСТРІ́ШОК (навислі краї густих брів, вусів, волосся), ОСТРІ́ШКИ мн., ОСТРІ́ШШЯ, СТРІ́ХА. Дві западини очей були темні, як ніч! На них звисали острішки брів (П.
Словник синонімів української мови
острішок —
ОСТРІ́ШОК, шка, ч. 1. Нижній край солом’яної або очеретяної покрівлі, що нависав над стіною; стріха. Дівка повела повагом очима від сохи до сохи, від землі до острішка, по хаті й тяжко зітхнула (Л. Янов.
Словник української мови в 11 томах
острішок —
Напіввальма, трикутний за формою схил даху.
Архітектура і монументальне мистецтво
острішок —
Острішок, -шка м. 1) Нижній край соломенной крыши на постройкѣ. 2) Родъ крыши положенной поверхъ плетня. Чуб. V. 593. Усі кури на сідалі, півень на острішку. н. п.
Словник української мови Грінченка