очко —
Очко (60) (oczko = петля в панчосі) [MО,III]
Словник з творів Івана Франка
очко —
о́чко іменник середнього роду від: о́ко очко́ 1 іменник середнього роду одиниця рахунку в грі очко́ 2 іменник середнього роду картярська гра розм.
Орфографічний словник української мови
очко —
ОЧКО – ОЧКО – ВІЧКО Очко, мн. очка, очок. Переважно маленьке око, а також пестливо. Зелененькі огірочки, Жовтенькі цвіточки. Нема мого миленького, Плачуть карі очки! (пісня). Очко, мн. очки, очок.
Літературне слововживання
очко —
I `очко-а, с. 1》 Зменш.-пестл. до око I. 2》 рідко. Те саме, що вічко I 2-6). II очк`о-а, с. 1》 Одиниця рахунку у спортивних змаганнях та різних іграх. 2》 розм. Азартна картярська гра; двадцять одно. 3》 друк. Опукле зображення літери або іншого знака на друкарській літері.
Великий тлумачний словник сучасної мови
очко —
1. (у грі) точка 2. це мале око
Словник чужослів Павло Штепа
очко —
ОЧКО́, а, с. 1. Одиниця рахунку у спортивних змаганнях та різних іграх. На червоному щиті суддя-інформатор крейдою пише очки, завойовані командами (В. Собко); Вони грали до тридцяти. Він набрав багато очок (Б.
Словник української мови у 20 томах
очко —
очко 1. очко (м, ср, ст) ◊ очко роби́ти 1. грайливо усміхатися; кокетувати (ст): Та коли полька, що, так скажу, вже в колисці вчила свою дитину ненавидіти москаля, то нині та сама польська матрона обкидає московського солдата квітами, гостить вином...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
очко —
А, с., лайл. 1. Анальний отвір. 2. Сідниці. ◇ Переживати, трястись за очко, сідати на очко, очком рипати, зажати очко — боятись. Хулі тобі, сукин син, за своє очко переживати? (А. Дністровий). 3. Будь-який круглий отвір. 4. Унітаз. Сідати на очко.
Словник сучасного українського сленгу
Очко —
(Oczko) Войцех, 1537?-99?, один з основоположників пол. медицини; придворний лікар Стефана Баторія та Сиґізмунда III Вази; праці про бальнеологічне лікування та пранці.
Універсальний словник-енциклопедія
очко —
О́ЧКО, а, с. 1. Зменш.-пестл. до о́ко¹. Зелененькі огірочки, Жовтенькі цвіточки… Нема мого миленького, Плачуть карі очки! (Укр.. лір. пісні, 1958, 256); З очка її раптом викотилася велика сльоза (Ю. Янов., І, 1954, 101); *Образно. Під їх [будяків]..
Словник української мови в 11 томах
очко —
Очко, -ка с. 1) ум. отъ око. Там то очка як терночок. Чуб. V. 217. 2) Отверстіе въ ульѣ для пролета пчелъ. Не стромляй палічки в очко, бо пчола вкусить. Васильк. у. 3) Петля въ сѣти (Браун. 9) и вообще въ вязаньи. 4) Часть начиння. (см.). МУЕ. III.
Словник української мови Грінченка