партач

Парта́ч, -ча́, -че́ві; -тачі́, -чі́в, -ча́м

Значення в інших словниках

1. партач — Парта́ч: — ремісник, який не входив до цехової організації [44-2]  Словник з творів Івана Франка
2. партач — парта́ч іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
3. партач — Халтурник, ляпало, попсуй-майстер, дит. майстер-ламайстер.  Словник синонімів Караванського
4. партач — див. невмілий; письменник  Словник синонімів Вусика
5. партач — -а, ч. 1》 Ремісник-одноосібник, що не входив до цеху. 2》 зневажл. Людина, яка робить, виконує що-небудь невміло або неохайно, недбало.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. партач — ПАРТА́Ч, а, ч., зневажл. Людина, яка робить, виконує що-небудь невміло або неохайно, недбало. Брянський не міг стримати свого роздратування. – Партачі! Партачі! Партачі! – кричав він за кожним невдалим пострілом (О.  Словник української мови у 20 томах
7. партач — парта́ч знев. людина, яка щось робить невміло, неохайно, недбало (м, ср, ст): Вже ніколи не піду до того шевця, та то такий партач, що другого такого світ не бачив (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. партач — БРАКОРО́Б (несумлінний працівник, який допускає в роботі брак); ХАЛТУ́РНИК розм. (той, хто працює несумлінно, неакуратно, абияк); ПАРТА́Ч зневажл. (той, хто робить, виконує що-небудь невміло або неохайно, недбало). — Гаразд, я згоден, ..  Словник синонімів української мови
9. партач — ПАРТА́Ч, а, ч., зневажл. Людина, яка робить, виконує що-небудь невміло або неохайно, недбало. Брянський не міг стримати свого роздратування. — Партачі! Партачі! Партачі!...  Словник української мови в 11 томах
10. партач — Партач, -ча м. Пачкунъ, плохой ремесленникъ. Пізнає й грача, не партача. Ном. № 12471.  Словник української мови Грінченка