партач
ПАРТА́Ч, а, ч., зневажл.
Людина, яка робить, виконує що-небудь невміло або неохайно, недбало.
Брянський не міг стримати свого роздратування. – Партачі! Партачі! Партачі! – кричав він за кожним невдалим пострілом (О. Гончар);
Готуючи ґрунт до сівби, трактористи добре напартачили: то тут, то там на поверхню виходили огріхи .. Комбайнер згадав лихим словом тих партачів (Д. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)