пасовисько —
пасови́сько іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
пасовисько —
Випас, попас, паша, (за селом) вигін, (на облозі) толока, (в огорожі біля хати) пастівень, пастівник, (у горах) полонина; пасовище, р. пасовиця.
Словник синонімів Караванського
пасовисько —
-а, с. Те саме, що пасовище.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пасовисько —
ПАСОВИ́СЬКО, а, с. Те саме, що пасови́ще. Усюди до панів поприлипали наші ліси, луги та пасовиська! Ані від попів, ані від панів нема нам чого надіятися (Н. Кобринська); Велике стадо корів, повертаючись з пасовиська, заповнює вузеньку вулицю (А. Шиян).
Словник української мови у 20 томах
пасовисько —
Ділянка землі, на якій випасають тварин; поділяються на культурні та природні.
Універсальний словник-енциклопедія
пасовисько —
ПАСОВИ́ЩЕ (місце, де пасеться худоба, птиця), ПАСОВИ́СЬКО, ВИ́ПАС, ЦА́РИНА, ПА́ША, ПАСТІВНИ́К розм., ПО́ПА́С розм., ПОПА́СИЩЕ розм., ПА́СТІВЕНЬ (ПА́СТОВЕНЬ) діал., ПАШНЯ́ діал.
Словник синонімів української мови
пасовисько —
ПАСОВИ́СЬКО, а, с. Те саме, що пасови́ще. Усюди до панів поприлипали наші ліси, луги та пасовиська! Ані від попів, ані від панів нема нам чого надіятися (Кобр., Вибр., 1954, 58); Велике стадо корів, повертаючись з пасовиська, заповнює вузеньку вулицю (Шиян, Партиз. край, 1946, 87).
Словник української мови в 11 томах
пасовисько —
Пасовисько, -ка с. = пасовище. Шух. І. 185. Приймив ялівочку на пасовиско. Гн. II. 204.
Словник української мови Грінченка