перебір —
перебі́р іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
перебір —
(надмір) зайвина, сов. надлишок; (у виборі) вередування; (дія) сортування, перебирання.
Словник синонімів Караванського
перебір —
Те саме, що подзвін
Словник церковно-обрядової термінології
перебір —
[пеиреиб’ір] -бору, м. (ў) -бор'і, мн. -борие, -бор'іў
Орфоепічний словник української мови
перебір —
-бору, ч. 1》 Дія за знач. перебрати, перебирати і звуки, утворювані цією дією. 2》 Чергування яких-небудь звуків; перестук, передзвін і т. ін. 3》 Надлишок чого-небудь, узятий понад належну кількість. 4》 спец.
Великий тлумачний словник сучасної мови
перебір —
ПЕРЕБІ́Р, бо́ру, ч. 1. Дія за знач. перебра́ти, перебира́ти і звуки, утворювані цією дією. Дальніх арф незнаний перебір Поетові торкає душу чулу. (М. Рильський); З-за високого густого куща жостеру вчувся мені тихий перебір струн (О.
Словник української мови у 20 томах
перебір —
НАДЛИ́ШОК (кількість кого-, чого-небудь, що перевищує потребу), ЛИ́ШОК, НА́ДМІР, ПЕРЕБІ́Р розм. Надлишок хліба; Надлишок робочої сили; Повіки самі злипаються, і надмір сльозової води між ними випливає назовні (Ірина Вільде)...
Словник синонімів української мови
перебір —
ПЕРЕБІ́Р, бо́ру, ч. 1. Дія за знач. перебра́ти, перебира́ти і звуки, утворювані цією дією. Дальніх арф незнаний перебір Поетові торкає душу чулу.. (Рильський, Поеми, 1957, 15); З-за високого густого куща жостеру вчувся мені тихий перебір струн (Коп.
Словник української мови в 11 томах
перебір —
Перебір, -бо́ру м. 1) Переборъ, излишекъ. 2) Осмотръ, ревизія. Та скликали усіх дівок на перебір. Грин. III. 273. У прийому славний двір, там нам буде перебір. Чуб. V. 997. 3) Разборчивость, капризъ, прихотничанье. За перебір дасть Бог витрішки. Ном.
Словник української мови Грінченка