перебір
ПЕРЕБІ́Р, бо́ру, ч.
1. Дія за знач. перебра́ти, перебира́ти і звуки, утворювані цією дією.
Дальніх арф незнаний перебір Поетові торкає душу чулу. (М. Рильський);
З-за високого густого куща жостеру вчувся мені тихий перебір струн (О. Копиленко);
[Терпилиха:] Ти на те ведеш, щоб я не дождала бачити тебе замужем.., сльози і перебори твої положать [покладуть] мене в домовину (І. Котляревський);
Лише кібернетика з її можливостями блискавичного перебору варіантів давала надію на успіх (із журн.).
2. Чергування яких-небудь звуків; перестук, передзвін і т. ін.
Білявий змазчик виліз з-під коліс, У букси глянув і назад поліз, Загравши молоточком з перебором (Л. Первомайський).
3. Надлишок чого-небудь, узятий понад належну кількість.
Дійсні факти і справжні люди не терплять ні перебору, ні недобору (В. Минко).
4. спец. Механізм верстата, що передає обертання від приводного шківа шпинделю і регулює швидкість його обертання.
Батько з сином беруться до марудної роботи “накладання основи”: нитки з основи проволікаються крізь зубці в берді та крізь вічка в переборах і присилюються до верстата (Леся Українка).
5. спец. Вид ручного художнього ткання, при якому орнаментальна композиція на тканині виконується шляхом перебирання ниток основи вручну згідно з робочим малюнком.
Ткані перебором рушники, різноманітні плахти, смугасті запаски .. дають повну уяву про мистецтво художнього ткацтва на Україні (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)