передувати —
передува́ти 1 дієслово недоконаного виду переносити, переміщати рухом повітря передува́ти 2 дієслово недоконаного виду бути раніше чогось
Орфографічний словник української мови
передувати —
I -аю, -аєш, недок., передути, передую, передуєш і передму, передмеш, док., перех. Переносити, переміщати рухом повітря. II -ую, -уєш, недок., кому, чому. Мати місце, бувати, відбуватися перед чим-небудь, раніше чогось. || Бути, міститися, йти і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
передувати —
ПЕРЕДУВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕДУ́ТИ, переду́ю, переду́єш і передму́, передме́ш, док., що. Переносити, переміщати рухом повітря. Вітер передував пісок. ПЕРЕДУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., кому, чому. Бувати, відбуватися перед чим-небудь, раніше чогось.
Словник української мови у 20 томах
передувати —
ВІДБУВА́ТИСЯ (про дію, подію, явище тощо — мати місце), ТРАПЛЯ́ТИСЯ, ЗДІ́ЙСНЮВАТИСЯ, БУ́ТИ, ПРОХО́ДИТИ, ДІ́ЯТИСЯ, РОБИ́ТИСЯ, ЧИНИ́ТИСЯ, ІТИ́ (ЙТИ́), ВЕРШИ́ТИСЯ уроч., ДОВЕ́РШУВАТИСЯ уроч.; ОБХО́ДИТИСЯ без кого, чого (перев. з част. не); СТАВА́ТИСЯ (перев.
Словник синонімів української мови
передувати —
ПЕРЕДУВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕДУ́ТИ, переду́ю, переду́єш і передму́, передме́ш, док., перех. Переносити, переміщати рухом повітря. Вітер передував пісок. ПЕРЕДУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., кому, чому.
Словник української мови в 11 томах
передувати —
Передувати, -ду́ю, -єш гл. Предводительствовать, идти впереди. Дай нам його дари попереду явити, як передує власть його у світі. К. Бай. 20. Шкода мене до сього нахиляти, щоб Лободі я дав передувати. К. ЦН. 197.
Словник української мови Грінченка