передувати
ПЕРЕДУВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕДУ́ТИ, переду́ю, переду́єш і передму́, передме́ш, док., що.
Переносити, переміщати рухом повітря.
Вітер передував пісок.
ПЕРЕДУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., кому, чому.
Бувати, відбуватися перед чим-небудь, раніше чогось.
Останній екзамен він складав вісімнадцятого серпня і складав його без охоти і того душевного напруження, яке завжди передувало тим екзаменам, що їх він тримав раніше (Григорій Тютюнник);
Не можна, звичайно, ні для IX ст., ні навіть для часу, що передував йому, уявляти східне слов'янство як щось цілком монолітне в побутовому або в мовному відношенні (з наук. літ.);
Традиційно так склалося, що самому процесу спорудження оселі передувала здебільшого ґрунтовна підготовка (з наук.-попул. літ.);
// Бути, міститися, йти і т. ін. попереду чого-небудь.
Виданню вибраних праць О. І. Білецького передує стаття академіка М. К. Гудзія, присвячена видатному вченому (з наук. літ.);
// Випереджувати появу кого-, чого-небудь.
Етапу формування золоторудної мінералізації передували незначні тектонічні дислокації товщі, які відображуються в появі слабкої тріщинуватості в сульфідних агрегатах (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)