перекручення —
перекру́чення іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
перекручення —
[пеиреикручеин':а] -н':а, р. мн. -еин'
Орфоепічний словник української мови
перекручення —
-я, с. 1》 Дія за знач. перекрутити, перекручувати і перекрутитися, перекручуватися. 2》 Неправильний погляд на що-небудь, який виник унаслідок помилкового, хибного сприйняття, пояснення чогось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
перекручення —
ПЕРЕКРУ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. перекрути́ти, перекру́чувати і перекрути́тися, перекру́чуватися. – За перекручення мого наказу, за порушення закону ви підете на десять діб під арешт! (П.
Словник української мови у 20 томах
перекручення —
ВИ́КРИВЛЕННЯ (неправильне пояснення, міркування), ПЕРЕКРУ́ЧЕННЯ, СПОТВО́РЕННЯ, КРИВОТЛУМА́ЧЕННЯ рідше. Поговорімо трохи про помилки, а то й про викривлення оригіналу (М. Рильський); Її обурило перекручення з боку критика (О.
Словник синонімів української мови
перекручення —
ПЕРЕКРУ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. перекрути́ти, перекру́чувати і перекрути́тися, перекру́чуватися. — За перекручення мого наказу, за порушення закону ви підете на десять діб під арешт! (Кол., Терен..
Словник української мови в 11 томах