перинка —
пери́нка 1 іменник жіночого роду мішок з пір'ям або пухом пери́нка 2 іменник жіночого роду пір'ї́на
Орфографічний словник української мови
перинка —
I -и, ж. Зменш.-пестл. до перина I. II -и, ж. Зменш.-пестл. до перина II.
Великий тлумачний словник сучасної мови
перинка —
ПЕРИ́НКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до пери́на¹. Сестра маленького на ручки брала, Саджала в купіль з маку й материнки, Обмивши гарно, у кімнаті клала На пухові білесенькі перинки (П. Куліш); – Перинку неси лишень сюди! – повторив пан обозний.
Словник української мови у 20 томах
перинка —
ПЕРИ́НКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до пери́на¹. — Перинку неси лишень сюди! — повторив пан обозний. — Бо тут сиро, бо тут мулько… Перинку, ну ж! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 14). ПЕРИ́НКА², и, ж. Зменш.-пестл. до пери́на².
Словник української мови в 11 томах
перинка —
Перинка, -ки ж. 1) ум. отъ перина. На тобі мою золоту перинку. Чуб. II. 172. 2) Личинка муравья. Вх. Уг. 252.
Словник української мови Грінченка