перинка
ПЕРИ́НКА¹, и, ж.
Зменш.-пестл. до пери́на¹.
Сестра маленького на ручки брала, Саджала в купіль з маку й материнки, Обмивши гарно, у кімнаті клала На пухові білесенькі перинки (П. Куліш);
– Перинку неси лишень сюди! – повторив пан обозний. – Бо тут сиро, бо тут мулько... Перинку, ну ж! (О. Ільченко).
ПЕРИ́НКА², и, ж.
Зменш.-пестл. до пери́на².
Словник української мови (СУМ-20)