перинка
ПЕРИ́НКА¹, и, ж.
Зменш.-пестл. до пери́на¹.
Сестра маленького на ручки брала, Саджала в купіль з маку й материнки, Обмивши гарно, у кімнаті клала На пухові білесенькі перинки (П. Куліш);
– Перинку неси лишень сюди! – повторив пан обозний. – Бо тут сиро, бо тут мулько... Перинку, ну ж! (О. Ільченко).
ПЕРИ́НКА², и, ж.
Зменш.-пестл. до пери́на².
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- перинка — пери́нка 1 іменник жіночого роду мішок з пір'ям або пухом пери́нка 2 іменник жіночого роду пір'ї́на Орфографічний словник української мови
- перинка — I -и, ж. Зменш.-пестл. до перина I. II -и, ж. Зменш.-пестл. до перина II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- перинка — Пери́нка, -нки, -нці; -ри́нки, -ри́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- перинка — ПЕРИ́НКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до пери́на¹. — Перинку неси лишень сюди! — повторив пан обозний. — Бо тут сиро, бо тут мулько… Перинку, ну ж! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 14). ПЕРИ́НКА², и, ж. Зменш.-пестл. до пери́на². Словник української мови в 11 томах
- перинка — Перинка, -ки ж. 1) ум. отъ перина. На тобі мою золоту перинку. Чуб. II. 172. 2) Личинка муравья. Вх. Уг. 252. Словник української мови Грінченка