1. Орфографічний словник української мови

перинка

пери́нка 1

іменник жіночого роду

мішок з пір'ям або пухом

пери́нка 2

іменник жіночого роду

пір'ї́на

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перинка — I -и, ж. Зменш.-пестл. до перина I. II -и, ж. Зменш.-пестл. до перина II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. перинка — Пери́нка, -нки, -нці; -ри́нки, -ри́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. перинка — ПЕРИ́НКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до пери́на¹. Сестра маленького на ручки брала, Саджала в купіль з маку й материнки, Обмивши гарно, у кімнаті клала На пухові білесенькі перинки (П. Куліш); – Перинку неси лишень сюди! – повторив пан обозний. Словник української мови у 20 томах
  4. перинка — ПЕРИ́НКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до пери́на¹. — Перинку неси лишень сюди! — повторив пан обозний. — Бо тут сиро, бо тут мулько… Перинку, ну ж! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 14). ПЕРИ́НКА², и, ж. Зменш.-пестл. до пери́на². Словник української мови в 11 томах
  5. перинка — Перинка, -ки ж. 1) ум. отъ перина. На тобі мою золоту перинку. Чуб. II. 172. 2) Личинка муравья. Вх. Уг. 252. Словник української мови Грінченка