перпендикуляр

Перпендикуля́р, -ра; -ля́ри, -рів

Значення в інших словниках

1. перпендикуляр — перпендикуля́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. перпендикуляр — -а, ч. Пряма, що перетинає дану пряму або площину під прямим кутом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перпендикуляр — Сторч, див. вертикаль  Словник чужослів Павло Штепа
4. перпендикуляр — ПЕРПЕНДИКУЛЯ́Р, а, ч. Пряма, що перетинає дану пряму або площину під прямим кутом. З усякої точки, яка лежить поза прямою, можна опустити на цю пряму перпендикуляр і тільки один (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
5. перпендикуляр — перпендикуля́р (від лат. perpendicularis – прямовисний) пряма лінія, що утворює прямий кут з даною прямою або площиною. П. називають ще відрізок цієї прямої між даною точкою і точкою перетину прямих або прямої з площиною.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. перпендикуляр — Пряма, яка перетинає іншу пряму під прямим кутом (90º).  Універсальний словник-енциклопедія
7. перпендикуляр — ПЕРПЕНДИКУЛЯ́Р, а, ч. Пряма, що перетинає дану пряму або площину під прямим кутом. З усякої точки, яка лежить поза прямою, можна опустити на цю пряму перпендикуляр і тільки один (Геом., І, 1956, 14).  Словник української мови в 11 томах