пипоть —
пи́поть іменник чоловічого роду хвороба птахів
Орфографічний словник української мови
пипоть —
-птя, ч. Хвороба птахів – хрящуватий наріст на кінчику язика; тіпун. || заст., лайл. Хто-небудь неприємний, щось неприємне.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пипоть —
ПИ́ПОТЬ, птя, ч. Хвороба птахів – хрящуватий наріст на кінчику язика; тіпун. Він [Дмитро] кигикнув, мов курка з пиптем, – десь-то бракувало голосу (В. Речмедін); // заст., лайл. Хто-небудь неприємний, щось неприємне.
Словник української мови у 20 томах
пипоть —
пи́поть спрага (ст): 3 таким смаком з'їла рибу, і тепер цілий день у мене пипоть (Авторка)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
пипоть —
ТІПУ́Н (хвороба птахів), ПИ́ПОТЬ. Привикли люди потурати, Розкукурікався співун, І стали інші дорікати, Щоб присмирив його тіпун (Л. Глібов); Він кигикнув, мов курка з пиптем, — десь-то бракувало голосу (В. Речмедін).
Словник синонімів української мови
пипоть —
ПИ́ПОТЬ, птя, ч. Хвороба птахів — хрящуватий наріст на кінчику язика; тіпун. Він [Дмитро] кигикнув, мов курка з пиптем, — десь-то бракувало голосу (Речм., Твій побратим, 1962, 77); // заст., лайл. Хто-небудь неприємний, щось неприємне.
Словник української мови в 11 томах
пипоть —
Пи́поть, -птя м. Болѣзненный наростъ на языкѣ у куръ, типунъ. Чуб. I. 58. Грин. I. 254. ум. пи́птик.
Словник української мови Грінченка