пипоть
ПИ́ПОТЬ, птя, ч.
Хвороба птахів – хрящуватий наріст на кінчику язика; тіпун.
Він [Дмитро] кигикнув, мов курка з пиптем, – десь-то бракувало голосу (В. Речмедін);
// заст., лайл. Хто-небудь неприємний, щось неприємне.
Але ж я йому [жениху] й одповіла: ти, кажу, курячий пипоть, раз не знаєш, по якім ділі приїхали, то й не плещи (Я. Качура).
Словник української мови (СУМ-20)