пипка
ПИ́ПКА, и, ж., діал.
Сосок (на грудній залозі).
Дихає виноград холодками і висять жовті великі цитрини, наче жіночі з пипками груди (М. Коцюбинський);
// перен. Про видовжену, довгасту або схожу на ґулю, ґульку частину, деталь чого-небудь.
Перед ним зненацька виник невеличкий .. чоловічок – у голубому, без окрас, запорозькому жупані, з важкою золотою сергою в пипці лівого вуха (О. Ільченко);
Глечик .. має носик або нісок – виступ, зроблений для того, щоб пити воду. Його ще називають пипкою (з наук. літ.);
В клас носив [Антось] таку цупечку [люльку], що з кулака тільки пипка виходить, аби в губу взяти (А. Свидницький).
Словник української мови (СУМ-20)