пиняво
ПИ́НЯВО, діал.
Присл. до пи́нявий.
Добув [Василь] ще цеглину, виліз, просунув руку в продухвину й почав збивати бовдур. Розмахнутися було ніяк, отже діло йшло пиняво (Г. Хоткевич);
Маржинка що візьме в зуби [сіно], то так перевертає язиком, так пиняво жвякає, якби своє тіло їла (А. Крушельницький).
Словник української мови (СУМ-20)