пиняво

Пи́няво:

— мляво, повільно, неквапливо [44-1]

— повільно [22,XIX] На підставі тих розпоряджень і патентів зорганізовано в Галичині і Вел. княз. краківськім власті індемнізаційні, але переведення самого діла поступало дуже пиняво [XIX]

— повільно, слабо [55;46-1;46-2;53]

— поволі [VI,VII]

Значення в інших словниках

1. пиняво — пи́няво прислівник повільно незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. пиняво — Пи́няво. Повільно. Літа плили поволи, пиняво, — але таки минали, як все минає на сьвіті (Б., 1899, 35, 1); І так сказати б, якраз сим тром неділям треба завдячити, що парлямент, лишаючи за собою якісь закони...  Українська літературна мова на Буковині
3. пиняво — діал. Присл. до пинявий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пиняво — ПИ́НЯВО, діал. Присл. до пи́нявий. Добув [Василь] ще цеглину, виліз, просунув руку в продухвину й почав збивати бовдур. Розмахнутися було ніяк, отже діло йшло пиняво (Г. Хоткевич); Маржинка що візьме в зуби [сіно], то так перевертає язиком, так пиняво жвякає, якби своє тіло їла (А. Крушельницький).  Словник української мови у 20 томах
5. пиняво — пи́няво повільно (ст): Куляв на обі ноги і дуже помалу, пиняво, ходив, вигойдуючись на обі сторони і спираючись на ліску (Шухевич)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. пиняво — ПИ́НЯВО, діал. Присл. до пи́нявий. Добув [Василь] ще цеглину, виліз, просунув руку в продухвину й почав збивати бовдур. Розмахнутися було ніяк, отже діло йшло пиняво (Хотк.  Словник української мови в 11 томах
7. пиняво — Пи́няво нар. Медленно. Робота йде пиняво. Вх. Зн. 48.  Словник української мови Грінченка