питати —
-аю, -аєш, недок. 1》 кого – чого, в кого, також із додатковим реченням і без додатка. Звертатися до кого-небудь із запитанням, бажаючи дізнатися про щось, з'ясувати що-небудь; ставити питання (у 1 знач.). || Викликати учня відповідати урок, завдання.
Великий тлумачний словник сучасної мови
питати —
ПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. кого, чого, в кого, також із додатковим реченням і без дод. Звертатися до кого-небудь з запитанням, бажаючи дізнатися про щось, з'ясувати що-небудь; ставити питання (у 1 знач.). Один у другого питаєм, Нащо нас мати привела?...
Словник української мови у 20 томах
питати —
Другого запитай, а свій розум май. Слухай чужих порад, але сам рішай. Дурень може стільки питань завдати, що й сто мудрих не зможе відгадати. Звичайно дурні дають недоречні питання. Не питай старого, але бувалого. У бувалого добрий досвід.
Приповідки або українсько-народня філософія
питати —
(і) не пита́й (не пита́йте), розм. 1. чого, про що. Поготів, тим більше. Озиме увосени через засуху не сходило .. Видно.., що коли не помилує Господь милосердний, то не буде з нього пуття. А яровини й не питай!.. (Г. Квітка-Основ’яненко).
Фразеологічний словник української мови
питати —
ВИМАГА́ТИ чого, з інфін. і зі спол. щоб (ставити перед ким-небудь якусь вимогу; пропонувати в категоричній формі зробити щось), ДОМАГА́ТИСЯ, ДИКТУВА́ТИ кому, що, ПИТА́ТИ що, чого рідше, НАМАГА́ТИСЯ розм. — Док.: ви́могти рідше домогти́ся, спита́ти. Марко.
Словник синонімів української мови
питати —
ПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. кого — чого, в кого, також із додатковим реченням і без додатка. Звертатися до кого-небудь з запитанням, бажаючи дізнатися про щось, з’ясувати що-небудь; ставити питання (у 1 знач.).
Словник української мови в 11 томах
питати —
Пита́ти, -та́ю, -єш гл. Спрашивать. Став же в мене козаченько та дороженьки питати. Мет. 96. Не питаючи броду, не сунься у воду. посл.
Словник української мови Грінченка