плювання —
плюва́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
плювання —
-я, с. Дія за знач. плювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
плювання —
ПЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. плюва́ти. [Вареник:] Треба діло швидш робить, тоді не буде вже ні мордобиття, ні плювання!.. (М. Кропивницький).
Словник української мови у 20 томах
плювання —
ПЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. плюва́ти. [Вареник:] Треба діло швидш робить, тоді не буде вже ні мордобиття, ні плювання!.. (Кроп., II, 1958, 221).
Словник української мови в 11 томах
плювання —
Плюва́ння, -ня с. Плеваніе.
Словник української мови Грінченка