побігайчик —
побіга́йчик іменник чоловічого роду, істота про зайця розм.
Орфографічний словник української мови
побігайчик —
-а, ч., звичайно у сполуч. зайчик-побігайчик, розм. Уживається на позначення зайця (перев. як епітет).
Великий тлумачний словник сучасної мови
побігайчик —
ПОБІГА́ЙЧИК, а, ч., звичайно у сполуч. зайчик-побігайчик, розм. Уживається на позначення зайця (перев. як епітет). Нехитре діло підстрелити довговухого побігайчика, у якого навіть шелест осикового листу заганяє душу в самі п'яти (з газ.
Словник української мови у 20 томах
побігайчик —
ПОБІГА́ЙЧИК, а, ч., звичайно в сполуч. зайчик-побігайчик, розм. Уживається на позначення зайця (перев. як епітет). Нехитре діло підстрелити довговухого побігайчика, у якого навіть шелест осикового листу заганяє душу в самі п’яти (Веч. Київ, 19.
Словник української мови в 11 томах
побігайчик —
Побігайчик, -ка м. Быстро бѣгающій, — эпитетъ зайца. Зайчик-побігайчик. Рудч. Ск. II. 2.
Словник української мови Грінченка