пов’янути —
ПОВ’Я́НУТИ, ну, неш, док. 1. Утратити свіжість; усохнути (про рослини). — А без мене, — дощ доводить, — Враз пов’януть всі садочки! (Граб., І, 1959, 452); Ще кілька хвилин, і знову стане поночі, завиють дикі вітри, і пов’януть останні чарівні квіти (Ів.
Словник української мови в 11 томах