Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

погострити

Погостри́ти, -трю́, -го́стриш, -рять

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. погострити — погостри́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. погострити — -гострю, -гостриш, док., перех. Зробити гострим (у 1 знач.). Погострити зуби об що — погризти що-небудь. Погострити язика — сказати дотепи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. погострити — ПОГОСТРИ́ТИ, гострю́, го́стриш, док., що. Зробити гострим (у 1 знач.). Спинився він косу погострити (Б. Грінченко); – Сапку треба було б погострити – б'єш, б'єш пересохлу землю, аж в грудях тобі б'є (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
  4. погострити — ПОГОСТРИ́ТИ, гострю́, го́стриш, док., перех. Зробити гострим (у 1 знач.). Спинився він косу погострити (Гр., II, 1963, 455); — Сапку треба було б погострити — б’єш, б’єш пересохлу землю, аж в грудях тобі б’є (Стельмах, II, 1962, 404).  Словник української мови в 11 томах
  5. погострити — Погостри́ти, -рю́, -риш гл. Поострить.  Словник української мови Грінченка