погострити
ПОГОСТРИ́ТИ, гострю́, го́стриш, док., що.
Зробити гострим (у 1 знач.).
Спинився він косу погострити (Б. Грінченко);
– Сапку треба було б погострити – б'єш, б'єш пересохлу землю, аж в грудях тобі б'є (М. Стельмах).
◇ (1) Погостри́ти зу́би об що – погризти що-небудь.
Зерна .. одержали менше, ніж гадали, бо миші вже встигли таки добре погострити об нього зуби (О. Донченко);
(2) Погостри́ти язика́ – сказати дотепи.
– Об кого б ти, Улито, язик погострила, якби не було Романа, – запитав Софрон Іванович (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)