погострити
ПОГОСТРИ́ТИ, гострю́, го́стриш, док., що.
Зробити гострим (у 1 знач.).
Спинився він косу погострити (Б. Грінченко);
– Сапку треба було б погострити – б'єш, б'єш пересохлу землю, аж в грудях тобі б'є (М. Стельмах).
◇ (1) Погостри́ти зу́би об що – погризти що-небудь.
Зерна .. одержали менше, ніж гадали, бо миші вже встигли таки добре погострити об нього зуби (О. Донченко);
(2) Погостри́ти язика́ – сказати дотепи.
– Об кого б ти, Улито, язик погострила, якби не було Романа, – запитав Софрон Іванович (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- погострити — погостри́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- погострити — -гострю, -гостриш, док., перех. Зробити гострим (у 1 знач.). Погострити зуби об що — погризти що-небудь. Погострити язика — сказати дотепи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погострити — Погостри́ти, -трю́, -го́стриш, -рять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- погострити — ПОГОСТРИ́ТИ, гострю́, го́стриш, док., перех. Зробити гострим (у 1 знач.). Спинився він косу погострити (Гр., II, 1963, 455); — Сапку треба було б погострити — б’єш, б’єш пересохлу землю, аж в грудях тобі б’є (Стельмах, II, 1962, 404). Словник української мови в 11 томах
- погострити — Погостри́ти, -рю́, -риш гл. Поострить. Словник української мови Грінченка