1. Словник української мови в 11 томах

погострити

ПОГОСТРИ́ТИ, гострю́, го́стриш, док., перех. Зробити гострим (у 1 знач.).

Спинився він косу погострити (Гр., II, 1963, 455);

— Сапку треба було б погострити — б’єш, б’єш пересохлу землю, аж в грудях тобі б’є (Стельмах, II, 1962, 404).

◊ Погостри́ти зу́би об що — погризти що-небудь.

Зерна.. одержали менше, ніж гадали, бо миші вже встигли таки добре погострити об нього зуби (Донч., І, 1956, 91);

Погостри́ти язика́ — сказати дотепи.

— Об кого б ти, Улито, язик погострила, якби не було Романа, — запитав Софрон Іванович (Колг. Укр., 1, 1958,42).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погострити — погостри́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. погострити — -гострю, -гостриш, док., перех. Зробити гострим (у 1 знач.). Погострити зуби об що — погризти що-небудь. Погострити язика — сказати дотепи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. погострити — Погостри́ти, -трю́, -го́стриш, -рять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. погострити — ПОГОСТРИ́ТИ, гострю́, го́стриш, док., що. Зробити гострим (у 1 знач.). Спинився він косу погострити (Б. Грінченко); – Сапку треба було б погострити – б'єш, б'єш пересохлу землю, аж в грудях тобі б'є (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  5. погострити — Погостри́ти, -рю́, -риш гл. Поострить. Словник української мови Грінченка