погроза —
Загрожував вчинити низку терактів “Голос України” (№ 8 від 16 січня 2003 року) пише про чоловіка, який “загрожував вчинити низку терактів”.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
погроза —
погро́за іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
погроза —
Грозьба, грізьба, похвальба, нахвалка, похвалка, погрожування, залякування; (компромітації в разі невиконання вимог) шантаж.
Словник синонімів Караванського
погроза —
-и, ж. 1》 Обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність. || Залякування. 2》 рідко. Можливість або неминучість виникнення, настання чогось небезпечного, прикрого для кого-, чого-небудь. || Те, що може заподіяти зло, неприємність.
Великий тлумачний словник сучасної мови
погроза —
Загроза, заляк
Словник чужослів Павло Штепа
погроза —
ПОГРО́ЗА, и, ж. 1. перев. мн. Обіцянка заподіяти яке-небудь зло, прикрість, неприємність; грізьба, грозьба. Він метав, мов скелями, якимись незрозумілими .. словами, не то закляттями, не то погрозами (Г.
Словник української мови у 20 томах
погроза —
Найбільші гавкачі — то найменші кусачі. Про собак. Люди, що багато грозять, найменше шкоди творять. Не всі ті кусають, що зуби виставляють. Про собак. І люди, які багато сварять, не шкодять багато. Не всі ті б'ють, що в кулак плюють.
Приповідки або українсько-народня філософія
погроза —
ПОГРО́ЗА, и, ж. 1. Обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність. Він метав, мов скелями, якимись незрозумілими.. словами, не то закляттями, не то погрозами (Хотк., II, 1966, 292); Всі слали ворогу погрози, стискались кулаки на гнів… (Сос.
Словник української мови в 11 томах
погроза —
рос. угроза виявлення на словах, письмово або в іншій формі намірів завдати шкоди окремій особі, групі людей, громадським інтересам. П. як намір до вчинення злочину, як правило, не тягне за собою покарання.
Eкономічна енциклопедія