погром

Погро́м, -му; -гро́ми, -мів

Значення в інших словниках

1. погром — погро́м іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. погром — Розгром; (дикий) бешкет; П. розгардіяш, безладдя; погромище.  Словник синонімів Караванського
3. погром — -у, ч. 1》 Розорення, спустошення якої-небудь країни, території і т. ін.; розгром. 2》 Розгардіяш, безладдя. 3》 Реакційно-шовіністичний виступ, що супроводжується вбивствами і пограбуванням майна. Єврейський погром. Вірменський погром.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. погром — Вигуба, винищення, руїна, смерть, див. розгром  Словник чужослів Павло Штепа
5. погром — ПОГРО́М, у, ч. 1. Розорення, спустошення якої-небудь країни, території і т. ін.; розгром. Археологічні розкопки в Києві свідчать про героїчну боротьбу населення з татарами і про страшний погром у місті (з наук. літ.). 2. Розгардіяш, безладдя.  Словник української мови у 20 томах
6. погром — БЕЗЛА́ДДЯ (відсутність або порушення порядку де-небудь, брак будь-якого ладу), БЕ́ЗЛАД, НЕ́ЛАД, НЕПОРЯ́ДОК, РЕ́ЙВАХ розм., ХА́О́С підсил., БЕДЛА́М підсил. розм., ГАРМИ́ДЕР підсил., розм., РОЗГАРДІЯ́Ш підсил. розм.; ПОГРО́М розм., РОЗГРО́М розм.  Словник синонімів української мови
7. погром — ПОГРО́М, у, ч. 1. Розорення, спустошення якої-небудь країни, території і т. ін.; розгром. Археологічні розкопки в Києві свідчать про героїчну боротьбу населення з татарами і про страшний погром у місті (Нариси стар. іст.  Словник української мови в 11 томах