погром
ПОГРО́М, у, ч.
1. Розорення, спустошення якої-небудь країни, території і т. ін.; розгром.
Археологічні розкопки в Києві свідчать про героїчну боротьбу населення з татарами і про страшний погром у місті (з наук. літ.).
2. Розгардіяш, безладдя.
Заходимо, а там цілий погром: скрині порозкривані, на долівці купа одягу, на лавах кожухи валяються, біля дверей два здоровенні вузлища лежать (Григорій Тютюнник).
3. Шовіністичний виступ (перев. проти євреїв), що супроводжується вбивствами і пограбуванням майна.
Переказували [люди] одні другим про якихсь непевних, чужих людей, що з'явились недавно в містечку, про чорносотенних панків, які були б раді погромові (М. Коцюбинський);
– В Проскурові він набув широкої .. слави, як організатор єврейського погрому... (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)