поденник —
поде́нник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
поденник —
-а, ч. Найманий робітник із поденною оплатою праці.
Великий тлумачний словник сучасної мови
поденник —
ПОДЕ́ННИК, а, ч. Найманий робітник з поденною оплатою праці. Між нами, поденниками, працював і наймит Гливин – Яким (А. Тесленко).
Словник української мови у 20 томах
поденник —
ПОДЕ́ННИК, а, ч. Найманий робітник з поденною оплатою праці. Між нами, поденниками, працював і наймит Гливин — Яким (Тесл., З книги життя, 1949, 68).
Словник української мови в 11 томах
поденник —
Поденник, -ка м. Поденщикъ, поденный рабочій. З поденника викрутить останню краплю поту. Г. Барв. 162.
Словник української мови Грінченка