поденник

Поденник, -ка

м. Поденщикъ, поденный рабочій. З поденника викрутить останню краплю поту. Г. Барв. 162.

Значення в інших словниках

1. поденник — поде́нник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. поденник — -а, ч. Найманий робітник із поденною оплатою праці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поденник — Поде́нник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. поденник — ПОДЕ́ННИК, а, ч. Найманий робітник з поденною оплатою праці. Між нами, поденниками, працював і наймит Гливин – Яким (А. Тесленко).  Словник української мови у 20 томах
5. поденник — ПОДЕ́ННИК, а, ч. Найманий робітник з поденною оплатою праці. Між нами, поденниками, працював і наймит Гливин — Яким (Тесл., З книги життя, 1949, 68).  Словник української мови в 11 томах