подибувати —
-ую, -уєш, недок., подибати, подибаю, подибаєш і подиблю, подиблеш; мн. подибають і подиблять; док., перех., розм. 1》 Помічати, бачити в комусь, чомусь що-небудь. || Виявляти під час читання, внаслідок дослідження і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
подибувати —
ПОДИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОДИ́БАТИ, поди́баю, поди́баєш і поди́блю, поди́блеш; мн. поди́бають і поди́блять; док., що, розм. 1. Помічати, бачити в комусь, чомусь що-небудь.
Словник української мови у 20 томах
подибувати —
ЗУСТРІ́НУТИ кого (ідучи чи пройшовши куди-небудь, зійтися з кимось, помітити когось), ЗУСТРІ́ТИ, ЗУСТРІ́НУТИСЯ з ким, ЗУСТРІ́ТИСЯ з ким, ПОБА́ЧИТИ, ПОБА́ЧИТИСЯ з ким, СТРІ́НУТИ розм., СТРІ́ТИ розм., СТРІ́НУТИСЯ з ким, розм., СТРІ́ТИСЯ з ким, розм.
Словник синонімів української мови
подибувати —
ПОДИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОДИ́БАТИ, поди́баю, поди́баєш і поди́блю, поди́блеш; мн. поди́бають і поди́блять; док., перех., розм. 1. Помічати, бачити в комусь, чомусь що-небудь.
Словник української мови в 11 томах