подибувати
ПОДИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОДИ́БАТИ, поди́баю, поди́баєш і поди́блю, поди́блеш; мн. поди́бають і поди́блять; док., що, розм.
1. Помічати, бачити в комусь, чомусь що-небудь.
На її лиці було знати супокій, який подибуємо в людей, що живуть у найглибшій самоті й духовній рівновазі (О. Кобилянська);
// Виявляти під час читання, в результаті дослідження і т. ін.
Ще в другій половині V ст. до н. е. ми подибуємо найстаріші відомості про книжкову торгівлю в Стародавній Греції (з наук.-попул. літ.).
2. Зустрічати кого-, що-небудь у житті, роботі і т. ін.
Приятелів мало подибував [Андрій] на своїм короткім віку (Д. Бедзик).
3. Натрапляти на кого-, що-небудь на своєму шляху, десь, у якомусь місці.
Околиця Губич відзначується [відзначається] тою властивою підгірським сторонам красотою, котрій рівної не подиблеш деінде (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)