подибувати
ПОДИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОДИ́БАТИ, поди́баю, поди́баєш і поди́блю, поди́блеш; мн. поди́бають і поди́блять; док., що, розм.
1. Помічати, бачити в комусь, чомусь що-небудь.
На її лиці було знати супокій, який подибуємо в людей, що живуть у найглибшій самоті й духовній рівновазі (О. Кобилянська);
// Виявляти під час читання, в результаті дослідження і т. ін.
Ще в другій половині V ст. до н. е. ми подибуємо найстаріші відомості про книжкову торгівлю в Стародавній Греції (з наук.-попул. літ.).
2. Зустрічати кого-, що-небудь у житті, роботі і т. ін.
Приятелів мало подибував [Андрій] на своїм короткім віку (Д. Бедзик).
3. Натрапляти на кого-, що-небудь на своєму шляху, десь, у якомусь місці.
Околиця Губич відзначується [відзначається] тою властивою підгірським сторонам красотою, котрій рівної не подиблеш деінде (І. Франко).
Значення в інших словниках
- подибувати — поди́бувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- подибувати — (що) знаходити, виявляти, натрапляти <�натикатися, сов. наштовхуватися> на; (кого) зустрічати. Словник синонімів Караванського
- подибувати — -ую, -уєш, недок., подибати, подибаю, подибаєш і подиблю, подиблеш; мн. подибають і подиблять; док., перех., розм. 1》 Помічати, бачити в комусь, чомусь що-небудь. || Виявляти під час читання, внаслідок дослідження і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- подибувати — Поди́бувати, -ди́бую, -ди́буєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- подибувати — ЗУСТРІ́НУТИ кого (ідучи чи пройшовши куди-небудь, зійтися з кимось, помітити когось), ЗУСТРІ́ТИ, ЗУСТРІ́НУТИСЯ з ким, ЗУСТРІ́ТИСЯ з ким, ПОБА́ЧИТИ, ПОБА́ЧИТИСЯ з ким, СТРІ́НУТИ розм., СТРІ́ТИ розм., СТРІ́НУТИСЯ з ким, розм., СТРІ́ТИСЯ з ким, розм. Словник синонімів української мови
- подибувати — ПОДИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОДИ́БАТИ, поди́баю, поди́баєш і поди́блю, поди́блеш; мн. поди́бають і поди́блять; док., перех., розм. 1. Помічати, бачити в комусь, чомусь що-небудь. Словник української мови в 11 томах