поженити —
пожени́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
поженити —
-женю, -жениш, док., перех. 1》 Док. до женити. 2》 Оженити всіх чи багатьох.
Великий тлумачний словник сучасної мови
поженити —
ПОЖЕНИ́ТИ, женю́, же́ниш, док., кого. 1. Док. до жени́ти. От царівні він так уподобався, що й поженили їх (Сл. Б. Грінченка). 2. Оженити всіх або багатьох. [Гапка:] Ні, не я вас [своїх дітей] поженила, не я й заміж повіддавала (М.
Словник української мови у 20 томах
поженити —
ОДРУЖИ́ТИ з ким, на кому і без додатка (з'єднати шлюбом чоловіка з жінкою), ПОЄДНА́ТИ кого з ким, СПАРУВА́ТИ, ПРИСТРО́ЇТИ розм., ОБКРУТИ́ТИ розм. (ОКРУТИ́ТИ розм.), ПОДРУЖИ́ТИ розм., ЗАШЛЮ́БИТИ заст., ОПЕНЬГА́ТИ діал.
Словник синонімів української мови
поженити —
ПОЖЕНИ́ТИ, женю́, же́ниш, док., перех. 1. Док. до жени́ти. От царівні він так уподобався, що й поженили їх (Сл. Гр.). 2. Оженити всіх або багатьох. [Гапка:] Ні, не я вас [своїх дітей] поженила, не я й заміж повіддавала (Кроп.
Словник української мови в 11 томах
поженити —
Поженити, -ню́, -ниш гл. Поженить. Старий поженив усіх синів. Грин. II. 343. От царівні він так уподобався, що й поженили їх. Рудч. Ск. II. 13.
Словник української мови Грінченка