позабирати

Позабира́ти, -ра́ю, -ра́єш, -ра́є

Значення в інших словниках

1. позабирати — позабира́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позабирати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Взяти собі, із собою все чи багато чого-небудь. || Схопивши, охопивши рукою (руками або якимсь знаряддям), узяти все чи багато чого-небудь. 2》 Повести, повезти з собою, до себе всіх чи багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позабирати — ПОЗАБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що. Взяти собі, із собою все або багато чого-небудь. Люди позабирали клунки з хлібом і поплентались на панський лан (І. Нечуй-Левицький); Пшениченьку позабирають люди, Останеться суха стерня (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. позабирати — ПОЗАБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Взяти собі, із собою все або багато чого-небудь. Люди позабирали клунки з хлібом і поплентались на панський лан (Н.-Лев., II, 1956, 186); Пшениченьку позабирають люди, Останеться суха стерня (Гл., Вибр.  Словник української мови в 11 томах