покажчик —
пока́жчик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
покажчик —
(на шляху) знак <�стрілка, тичка>, р. показник; (теплоти) вимірювач; (у кінці книги) індекс; (бібліографічний) довідник.
Словник синонімів Караванського
покажчик —
[покажчиек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
покажчик —
-а, ч. 1》 Напис або який-небудь знак (стрілка, тичка і т. ін.), що вказує на напрям руху, розташування чого-небудь і т. ін. Світловий покажчик. 2》 Контрольно-вимірювальний прилад. 3》 Довідник або довідковий перелік (список).
Великий тлумачний словник сучасної мови
покажчик —
див. індекс
Словник чужослів Павло Штепа
покажчик —
ПОКА́ЖЧИК, а, ч. 1. Напис або який-небудь знак (стрілка, тичка і т. ін.), що вказує на напрям руху, розташування чого-небудь і т. ін. Як побачив він у Горбі стовп з покажчиком дороги на Фрейденштат, .. зупинивсь на хвилину (П.
Словник української мови у 20 томах
покажчик —
У книжках (переважно наукових, атласах) — звичайно алфавітний (рідше хронологічний або комбінований) допоміжний список прізвищ (п. прізвищ), топографічних назв (географічний п.), термінів (предметний...
Універсальний словник-енциклопедія
покажчик —
ПОКАЗНИКИ́ (факти, що свідчать про результати якоїсь роботи, якогось процесу, про кількість чогось тощо), ДА́НІ, ПОКА́ЖЧИКИ заст.; ЦИ́ФРИ розм. (такі факти, виражені в числах); ПОКАЗА́ННЯ (вимірювальних приладів).
Словник синонімів української мови
покажчик —
ПОКА́ЖЧИК, а, ч. 1. Напис або який-небудь знак (стрілка, тичка і т. ін.), що вказує на напрям руху, розташування чого-небудь і т. ін. Як побачив він у Горбі стовп з покажчиком дороги на Фрейденштат,.. зупинивсь на хвилину (П. Куліш, Вибр.
Словник української мови в 11 томах