Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

поклекотати

Поклекота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -чуть

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. поклекотати — поклекота́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. поклекотати — -оче і поклекотіти, -отить, док. Клекотати, клекотіти якийсь час. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поклекотати — ПОКЛЕКОТА́ТИ, о́че і ПОКЛЕКОТІ́ТИ, оти́ть, док. Клекотати, клекотіти якийсь час; // безос. – Друзі!.. – І вже, передаючись з уст в уста, покотилось далеко в поле, помчало, поклекотіло в інші, розтягнуті понад шляхом румунські батальйони й полки: – Він сказав – друзі! (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
  4. поклекотати — ПОКЛЕКОТА́ТИ, о́че і ПОКЛЕКОТІ́ТИ, оти́ть, док. Клекотати, клекотіти якийсь час; // безос. — Друзі!.. — І вже, передаючись з уст в уста, покотилось далеко в поле, помчало, поклекотіло в інші, розтягнуті понад шляхом румунські батальйони й полки: — Він сказав — друзі! (Гончар,III, 1959, 129).  Словник української мови в 11 томах
  5. поклекотати — Поклекота́ти, -кочу́, -чеш гл. Поклокотать.  Словник української мови Грінченка