поклекотати
ПОКЛЕКОТА́ТИ, о́че і ПОКЛЕКОТІ́ТИ, оти́ть, док.
Клекотати, клекотіти якийсь час;
// безос.
– Друзі!.. – І вже, передаючись з уст в уста, покотилось далеко в поле, помчало, поклекотіло в інші, розтягнуті понад шляхом румунські батальйони й полки: – Він сказав – друзі! (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)