поличка —
-и, ж. Зменш.-пестл. до полиця.
Великий тлумачний словник сучасної мови
поличка —
поли́чка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
поличка —
ПОЛИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до поли́ця. Майбородиха .. зняла з полички тарілку з шуликами з маком і поставила на стіл (І. Нечуй-Левицький); Були тут різні полички для книг і шахів (М.
Словник української мови у 20 томах
поличка —
розкла́сти / розклада́ти по поли́чках що, рідко кого. Розібрати все до дрібниць, встановлюючи певну систему, логічну послідовність.
Фразеологічний словник української мови
поличка —
ПОЛИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до поли́ця. Майбородиха.. зняла з полички тарілку з шуликами з маком і поставила на стіл (Н.-Лев., IV, 1956, 284); Були тут різні полички для книг і шахів (Трубл., Глиб.
Словник української мови в 11 томах
поличка —
Архітектурний облом у вигляді прямокутного в перерізі горизонтального виступу, звичайно з гладенькою поверхнею, завдяки чому відділяються архітектурні елементи або підкреслюється пластика розташованих поруч інших обломів (синоніми — чембія (чимбія)).
Архітектура і монументальне мистецтво
поличка —
Поли́чка, -ки ж. 1) ум. отъ полиця. 2) Дощечка отъ земли къ отверстіи) улья, по которой ходятъ пчелы. Шух. І. 111.
Словник української мови Грінченка