поличка
ПОЛИ́ЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до поли́ця.
Майбородиха .. зняла з полички тарілку з шуликами з маком і поставила на стіл (І. Нечуй-Левицький);
Були тут різні полички для книг і шахів (М. Трублаїні);
[Василь (іде вулицею співаючи):] Поламалась поличка у плузі, Та чогось моя голівонька в тузі (М. Кропивницький);
Дужі коні не йшли, а бігли, й з-під полички плуга виверталася масна скиба, що вилискувалася проти сонця (С. Чорнобривець);
– А в вас, хлопці, чи рушниці готові, чи на поличках є порох? Оглядіть, підсипте сухого! (М. Старицький).
Словник української мови (СУМ-20)