Значення в інших словниках
-
поліція —
-ї, ж. 1》 Система особливих органів державного управління для охорони існуючого ладу і встановленого порядку. || Під час Великої Вітчизняної війни – система таких органів управління в тимчасово окупованих фашистами районах. || розм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
поліція —
Охорона, варта, див. постерунок
Словник чужослів Павло Штепа
-
поліція —
полі́ція іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
поліція —
ПОЛІ́ЦІЯ, ї, ж. 1. У дореволюційній Росії і в капіталістичних країнах – система особливих органів державного управління для охорони безпеки існуючого ладу і встановленого порядку. Ну, що тут довго: він тайний агент. Служить в поліції (М.
Словник української мови у 20 томах
-
поліція —
полі́ція (від грец. πολιτεία – управління державою) особливий адміністративний орган експлуататорської держави і підлеглі йому загони озброєних людей, що охороняють суспільний лад і порядки, встановлені в інтересах пануючих класів.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
поліція —
Озброєний та уніформований підрозділ, завданням якого є охорона безпеки громадян та підтримання громадського порядку і спокою.
Універсальний словник-енциклопедія
-
поліція —
ПОЛІ́ЦІЯ, ї, ж. 1. У дореволюційній Росії і в капіталістичних країнах — система особливих органів державного управління для охорони безпеки існуючого ладу і встановленого порядку. Ну, що тут довго: він тайний агент. Служить в поліції (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах