понаїжджати —
понаїжджа́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
понаїжджати —
[понайіжgатие] -айеимо, -айеитеи
Орфоепічний словник української мови
понаїжджати —
-ають, понаїздити, -дять і понаїхати, -їдуть, док. Приїхати в яке-небудь місце, зібратися в якомусь місці (про багатьох). || Прибути куди-небудь для постійного проживання (про багатьох).
Великий тлумачний словник сучасної мови
понаїжджати —
ПОНАЇЖДЖА́ТИ, а́ють, ПОНАЇЗДИ́ТИ, дя́ть і ПОНАЇ́ХАТИ, ї́дуть, док. Приїхати в яке-небудь місце, зібратися в якомусь місці (про багатьох). Господи! як повалить народ – так видимо-невидимо! Що свої селяни, а то і з города понаходило і понаїжджало (Г.
Словник української мови у 20 томах
понаїжджати —
ПОНАЇЖДЖА́ТИ, а́ють, ПОНАЇЗДИ́ТИ, дя́ть і ПОНАЇ́ХАТИ, ї́дуть, док. Приїхати в яке-небудь місце, зібратися в якомусь місці (про багатьох). Господи! як повалить народ — так видимо-невидимо! Що свої селяни, а то і з города понаходило і понаїжджало (Кв.-Осн.
Словник української мови в 11 томах
понаїжджати —
Понаїжджати, -джаємо, -єте гл. = понаїздити. Тут стали рушати й наші, що з борошном понаїжджали. Кв. Понаїжджають у гості. ЗОЮР. І. 164.
Словник української мови Грінченка