попереду —
попе́реду 1 прийменник незмінювана словникова одиниця попе́реду 2 прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
попереду —
пр., (де) спереду, попереді, на переді; (куди) вперед, наперед; (коли) спершу, зразу, спочатку, попервах, заздалегідь, колись, перед тим, раніше, у минулому, г. передом; тлк. ПОПЕРЕДУ, у майбутньому.
Словник синонімів Караванського
попереду —
див. насамперед; спочатку
Словник синонімів Вусика
попереду —
I присл. 1》 Перед ким-, чим-небудь, на чолі когось, чогось; прот. позаду. || У передній частині чого-небудь. || У числі перших, передових, в авангарді. 2》 Раніше від кого-, чого-небудь; спершу. || За якийсь час до чого-небудь; заздалегідь, наперед.
Великий тлумачний словник сучасної мови
попереду —
ПОПЕ́РЕДУ¹, присл. 1. Перед ким-, чим-небудь, на чолі когось, чогось; протилежне позаду. Пливуть собі співаючи, Море вітер чує; Попереду Гамалія Байдаком керує (Т. Шевченко); Я в синій чумарчині вас на тарантасі повезу.
Словник української мови у 20 томах
попереду —
іти́ попе́реду. 1. чого і без додатка. Бути першим, випереджати когось. В турнірній таблиці футболісти “Динамо” йшли попереду (З газети). 2. у чому. Бути передовим у чому-небудь. Досвідчені майстри повинні йти попереду в виробничому житті (З газети).
Фразеологічний словник української мови
попереду —
ЗАЗДАЛЕГІ́ДЬ (за якийсь час до чого-небудь), ЗАВЧА́СНО, НАПЕРЕ́Д, ПОПЕ́РЕДУ, АВА́НСОМ розм., ЗАВЧАСУ́ розм., ЗА́ГОДЯ розм., ЗАРА́НІ розм., ЗАРА́ННЯ розм., ЗАРА́ННЄ заст., ЗАЗДАЛЕ́ГО́ДИ діал., ЗАВГОДЯ́ діал., ЗАЧАСУ́ рідко.
Словник синонімів української мови
попереду —
ПОПЕ́РЕДУ¹, присл. 1. Перед ким-, чим-небудь, на чолі когось, чогось; протилежне позаду. Пливуть собі співаючи, Море вітер чує; Попереду Гамалія Байдаком керує (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
попереду —
Попереду нар. 1) Впереди, спереди. Сам хорунжий попереду йде. Макс. 2) Впередъ, напередъ. І то лихо попереду знати, що нам в світі зострінеться. Шевч. 12. Посилає мене... попереду, а сам мусить би то йти за нами. ЗОЮР. І. 291. 3) Сперва, сначала. ум.
Словник української мови Грінченка